Історія середньої школи №4 міста Городка веде свій відлік від 31 серпня 1975 року, коли в місті була відкрита ця нова школа. Її спорудження було вимогою часу, оскільки умови навчання дітей в тодішніх шести школах були незадовільні: слабка матеріально-технічна база, відсутні спортзали, їдальні, навчальні майстерні, актові зали тощо. А з 1972 року в країні обов’язковою стала середня освіта (10- річна).  Після кількох років скарг батьків обласна влада виділила кошти на побудову типового шкільного приміщення на 960 учнів, а місцева влада вирішила зводити школу прямо в полі, на масиві, який планувалось згодом забудувати 5-поверховими житловими будинками. Структура шкіл у місті змінилася: три 8-річних школи закрили ( №4, 5 і 6), залишивши №3, а кількість середніх шкіл зросла – до      СШ №1 і СШ №2 додалась  СШ №4.

                   Школу звели в рекордно короткий термін – за рік. В липні 1975 року обласний відділ освіти  призначив першим директором нової школи Шевченка Володимира Миколайовича, а його заступником по навчально-виховній роботі стала вчителька математики Петрик Наталія Петрівна. Першочерговим завданням було створення педагогічного і учнівського колективів, а також зміцнення навчально- матеріальної бази.  Восени 1975 – навесні 1976 років проводилось широкомасштабне озеленення великої шкільної садиби під керівництвом вчителя біології Малецького Володимира Антоновича. Посадковий матеріал частково закупляли, а більше заготовляли самі в місцевих лісових господарствах.  Працювали всі – і вчителі, і учні, допомагали і батьки. Було висаджено сотні каштанів, лип, берізок, тополь, ялин, дубів, кленів, верб, кущів барбарису, бузку, жасмину. На клумбах розквітли тюльпани, нарциси, півонії, айстри, цинії, жоржини, гладіолуси, троянди. Заклали також великий фруктовий сад; по всьому периметру школи висадили молоденькі грабки. В огородженні шкільної території велику допомогу надав тодішній директор верстатобудівного заводу                      В.Ф.Зайковський, оскільки школа була підшефною організацією цього підприємства.  Шкільні коридори і класні кімнати прикрасили сотні квітучих вазонів. Всі, хто приходив до школи, дивувались розмаїттю і насиченості цього зеленого царства.

                   Важливою і відповідальною справою в організації навчально-виховного процесу в школі був підбір педагогічних кадрів, формування творчого, ініціативного колективу. Консолідуючим ядром став вчительський колектив середньої школи №1, який майже в повному складі разом з директором і його заступниками перейшов у нову школу. Долучились також вчителі із двох закритих 8-річних шкіл, а також новопризначені випускники ВУЗів та педучилищ. Спільні справи, прагнення досягти якомога кращих успіхів у навчанні і вихованні учнів сприяли росту педагогічної творчості і майстерності вчителів. З першого року школа працювала над питанням «Проблемність у навчанні як шлях розвитку пізнавальної активності учнів, виховання інтересу до знань». Виходячи з цього, розроблялась тематика педагогічних рад, планувалась робота методичних об’єднань. Звітами про методичну роботу вчителів були їх виступи з доповідями, рефератами, розробками уроків на шкільних, районних та обласних педагогічних зібраннях. Досить швидко школа впевнено вийшла в лідери по основних педагогічних показниках в Городоцькому районі. Були урядові нагороди, ордени і грамоти, присвоєння педагогічних звань «Вчитель-методист», «Старший вчитель», «Відмінник освіти УРСР».  Кращі учні школи щороку ставали не тільки переможцями районних предметних олімпіад, а й призерами та переможцями обласних, а найбільш успішні – і республіканських олімпіад. Щорічно близько 50% учнів закінчували навчальний рік на 4 і 5, випускники отримували свідоцтва та атестати, частина з них нагороджувалась грамотами, золотими та срібними медалями за успіхи у навчанні. Вони ставали студентами ВУЗів, технікумів, училищ, обирали свою дорогу в житті, але перші свої уроки життя вони отримали саме в нашій школі.

                   В кінці 70-х років в педагогічну практику запроваджувалось навчання за кабінетною системою, і в числі перших в районі це зробила          СШ №4. За кілька років копіткої праці було створено кабінети української мови та літератури, російської та іноземних мов, історії, математики, фізики, хімії, географії, біології, малювання, музики, швейної справи, військової справи, спортивний зал. З 1984 року школи перейшли на 11 – річний термін навчання, змінилась структура школи: початкова 1-4 класи, неповна середня -1 – 9 класи і середня 1 – 11 класи. Декілька років в нашій школі в перший клас набирали паралельно дітей 6 і 7 років, які вчились в початковій школі за різними програмами відповідно 4 або 3 роки, і ці учні з 3-го переходили зразу в 5-ий клас, закінчуючи 11-річну школу за 10 років.

                    У 1979 році за наказом МО УРСР школа стала спеціалізованою по вивченню французької мови (єдина в Хмельницькій області), в зв’язку з чим була введена посада заступника директора по вивченню іноземних мов, на яку призначили молоду вчительку Лепікаш Віру Дмитрівну. За рекомендацією обласного відділу  була запроваджена навчальна програма, яка передбачала вивчення іноземної мови з 1-го класу. Згуртована кафедра вчителів іноземних мов давала дітям міцні знання, прививала любов до вивчення іноземних мов, що давало їм можливість ставати переможцями олімпіад найвищих рівнів та вступати до ВУЗів на факультети іноземних мов. Пізніше було запроваджено вивчення другої іноземної мови спочатку з 7-го класу, а після проведення чергової реформи в освіті - і з 5-го класу. В школі працювало сім кабінетів іноземних мов, було створено належну базу роздаткового матеріалу, таблиць, словників, грамзаписів. Значну кількість літератури школа отримала від Посольства Франції в Україні. Лепікаш В.Д. двічі була на курсах підвищення кваліфікації у Франції. Поглиблене вивчення іноземних мов було припинено в 2009 році.

                   Велика увага в школі приділялась виховній роботі. Вона була жорстко заідеологізованою і знаходилась під пильним керівництвом комуністичної партії. Працювали партійна, профспілкова, комсомольська, піонерська організації, батьківський комітет; крім того – юні пожежники, зелені патрулі, юні інспектори руху, юні любителі книги і інші дитячі об’єднання. В школі були оформлені:  зал бойової слави, в якому було зібрано багатий документальний місцевий матеріал, зал матері, ленінський зал. Попри формалізм і надмірну опіку дорослих, все ж учні – лідери комсомольської та піонерської організацій здобували певний досвід громадської роботи, який допомагав їм в майбутньому. Шкільна молодь знаходилась на особливому контролі партійної влади, особливо у 80-х роках, коли радянські люди почали потрохи розуміти справжній стан речей в галузі економіки та соціальної політики. Вчителів зобов’язали не просто пропагувати комуністичні ідеї, а використовувати контрпропаганду як засіб боротьби з буржуазною ідеологією, з світовим імперіалізмом. До арсеналу ідеологічного виховання входила і система партійної та комсомольської освіти, яка охоплювала всіх вчителів і старшокласників. Важливою складовою частиною комуністичного виховання було атеїстичне: всі шкільні програми вимагали від вчителів виховання в учнів матеріалістичних переконань в сприйнятті навколишнього світу.

                   Радянська школа приділяла велику увагу військово-патріотичному вихованню. З цією метою організовувались зустрічі з ветеранами війни, урочисто відзначався День Перемоги над фашизмом; найменші школярі брали участь у параді жовтенятських військ. Велика кількість художньої літератури, фільмів змальовували і прославляли трудові і ратні подвиги радянського народу, і на цих прикладах зростало нове покоління патріотів СРСР. З цією ж метою підростаючому поколінню прищеплювалась любов до фізкультури і спорту. А оскільки СШ №4 мала не тільки найбільший в районі спортивний зал, а й стадіони, бігові доріжки, то була змога і уроки проводити на належному рівні, і позакласну роботу організовувати. Працювали різні гуртки:  волейбольний, баскетбольний, гандбольний, футбольний, легкоатлетичний, кросової підготовки, шаховий, шашковий, туристичний. Фізична підготовка учнів з року в рік покращувалась, що відображалось у результатах змагань, де команди школи займали призові місця, отримуючи кубки, грамоти, призи, цінні подарунки.

                   Складовою частиною виховання молоді і підготовки юнаків до служби в збройних силах була військова підготовка – ДПЮ. В школі була створена відповідна навчально-матеріальна база : військовий кабінет, кімната для зберігання зброї, закритий тир, смуга перешкод, спортивний майданчик, місце для тактичної підготовки, вартове містечко. Незмінним військовим керівником впродовж десятиліть був майор Заболотний Василь Григорович. Про те, що рівень навчально-виховної роботи з військової підготовки був високим, свідчить і той факт, що багато випускників обрали військові професії, стали офіцерами.

                   Щоб не відставати від тодішніх вимог у справі налагодження продуктивної праці учнів, у школі було споруджено спеціальне приміщення, де хлопці старших класів виготовляли ящики для овочів. Дівчата в швейній майстерні  шили господарські сумки, деякі види одягу, і реалізували ці товари через універмаг, заробляючи певні кошти і для себе, і для школи. Хоча приміщення школи було нове, але щороку потребувало певного ремонту, який спільними зусиллями проводили батьки, вчителі і учні в своїх класних кімнатах, а решту приміщень доводили до ладу прибиральниці та робітники. Всередині і ззовні школу прикрашали різноманітні квіти, які дбайливо доглядали учні та вчителі.

Була ще й так звана суспільно корисна праця. Учні школи активно збирали металобрухт, макулатуру, лікарські рослини, заготовляли зелену масу. В 70-х роках школярів все активніше залучали до збору сільськогосподарських культур: цукрових буряків, картоплі, кукурудзи, овочів і фруктів. Здебільшого І чверть майже вся проходила на полях, а потім навчальний матеріал ущільнювали і надолужували. В період літніх канікул для старшокласників організовували табори праці і відпочинку на базі місцевих колгоспів; решта учнів проходили практику в школі. Вчителі школи працювали не тільки над формуванням в учнів належного рівня знань, умінь і навичок, а й разом з дітьми організовували і проводили різноманітні свята, вечори, змагання. Спільний відпочинок, екскурсії, виїзди на природу, походи, спортивні змагання, творчі конкурси, - все це сприяло згуртуванню і класів, і загалом шкільного колективу.

                   Вчителі, які виховували дітей на матеріалах офіційної партійної і державної пропаганди, самі були переконані в її правдивості. Прозріння почалося в період перебудови і гласності в кінці 80-х років, коли зупинити катастрофу економічної і політичної системи і побудувати соціалізм з людським обличчям вже не судилося. Але в цей час з’явилась можливість втілювати в педагогічну практику новаторські педагогічні ідеї. СШ №4 стала ініціатором впровадження індивідуального підходу у навчанні. Але відсутність відповідних різнорівневих навчальних програм, підручників та й консерватизм чиновників не дав можливості завершити почату справу. І хоча цей експеримент не повністю виправдав сподівання, зате учні отримали більш якісну освіту відповідно до своїх здібностей.

                    В 1991 році Радянський Союз припинив своє існування, натомість Україна відновила свою незалежність. В розвитку держави відбувались величезні зміни, і школа, звичайно, не стояла осторонь них. І якщо  навчальний процес проходив в основному за класичним варіантом, то у виховній роботі пріоритетним стало відродження українських традицій, історичних надбань народу, виховання любові до рідної мови, культури, народу, своєї держави. Головним стало питання реалізації провідних ідей державної національної програми «Освіта», прийнятої в 1993 році; вирішення таких завдань, як демократизація всіх сторін шкільного життя, гуманізація та гуманітаризація освіти, модернізація форм і змісту освіти .     Для вчителів відкривались нові можливості розвитку творчості та ініціативи, застосування нових інформаційних технологій управління і навчання. Цьому сприяла і запроваджена система педагогічної атестації, яку вчитель повинен був проходити через кожні 5 років з обов’язковою курсовою перепідготовкою. Все частіше використовувались нестандартні форми навчання і виховання: уроки -лекції, конференції, диспути, уроки - подорожі, ігрові ситуації тощо. Для заохочення творчих педагогів з 1994 року почали проводитись професійні конкурси «Вчитель року», в яких  наші вчителі завжди брали активну участь і досягали високих результатів. Першим учасником цього конкурсу на обласному рівні стала вчителька хімії  Пантєлєєва Тамара Володимирівна.

                    В цей період в школі відбулись зміни і в адміністрації: в 1992 році педагогічний колектив обрав заступником директора по НВР вчительку географії Кушнір Аллу Антонівну, а в 1993 році школу очолив   вчитель фізики і трудового навчання Бендюжко Леонід Володимирович. Завершальне десятиліття ХХ століття було дуже складним для молодої незалежної держави: занепад економіки після розвалу єдиного народногосподарського комплексу СРСР, інфляція, невизначеність у внутрішній і зовнішній політиці, гострі соціальні проблеми. Освіта отримувала мізерне фінансування за залишковим принципом, в школах забули, що таке нові прилади, карти, підручники, таблиці, роздатковий матеріал, не кажучи вже про меблі. Поточні ремонти виконувались в основному за кошти батьків і їхніми зусиллями, допомагали і учні. Вчителі місяцями не отримували зарплату, виник бартер: за роботу могли «заплатити» крупами, взуттям, побутовою технікою…Місцеві підприємства закривались одне за одним і робітники, залишившись без роботи, почали масово виїздити на заробітки в інші країни близького і далекого зарубіжжя. Діти залишались вдома або з кимось одним з батьків, або взагалі з дідусями – бабусями. Це створювало серйозний морально – психологічний тиск на школу, адже зникала або ставала неповноцінною основна ланка виховання дітей – сім’я. І ніхто тоді не міг передбачити, що це явище буде таким довготривалим і надзвичайно складним для суспільства.  Та й в освіті зміна орієнтирів не пройшла безслідно, адже в школі залишились ті ж вчителі, і їм було дуже непросто швидко перебудувати не так роботу, як свою свідомість, стати носіями національних цінностей незалежної України. Особливо складно було вчителям історії, правознавства, економічної географії, української та світової літератури, оскільки програми з цих предметів докорінно змінились. Працювали на ентузіазмі, багато вчились самі, намагались відповідати вимогам часу і якісно виконувати нове замовлення суспільства.

                   Поступово долались труднощі, школа продовжувала навчати дітей, вистоявши і не втративши свого значення для виховання нового покоління, яке вже було не просто спостерігачем, а й активним учасником змін в суспільстві і під час Помаранчевої революції 2004 року, і під час Революції Гідності 2013-14 років, і в період так званого АТО.

                     Школа в незалежній Україні також активно і практично безперервно реформувалась.  Глобалізація світу та її масштабні інтеграційні процеси, які посилюють взаємозв'язки та взаємовплив між національними освітніми системами різних країн,  дає змогу запозичати передовий педагогічний досвід, інтегруючи його до вітчизняної освітньої системи.

                 Реформування в освітянській галузі перших років незалежності стосувалися насамперед реорганізації системи освіти та створення нової, передовсім, національної освітньої системи. Підвалиною в цій розбудові стало прийняття 3 травня 1991 р. Постанови Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону "Про освіту". Закон визначав мету освіти, у ньому було сформульовано її основні принципи, структуру, права та обов'язки учасників навчально-виховного процесу.  У вересні цього ж року затверджено Концепцію середньої загальноосвітньої школи, де визначалися основні стандарти середньої освіти, її мета й зміст. Важливим здобутком стало ухвалення у 1993 р. Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXΙ століття"), яка визначила стратегію розвитку української освіти. Основними завданнями реформування освіти були визначені заходи з розбудови її національної системи  відповідно до світових стандартів.

Подальші кроки реформування відзначилися прийняттям навесні 1999 р. Верховною Радою України Закону "Про загальну середню освіту", а на його підставі Постанови Кабінету Міністрів від 16 липня 2000 р. "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання". У 2001 р. було затверджено Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа), де зазначалося, що перехід до 12-річного терміну навчання зумовлений приведенням вітчизняних освітніх стандартів у відповідність до світових норм. У 2000 – 2001 навчальному році впроваджено нову систему оцінювання знань учнів за 12-бальною шкалою та семестровий контроль.    На зламі тисячоліть відбувались, здавалося,   кардинальні зміни в освіті; змінився і директор нашої школи – на цю посаду в 2000 році було призначено Холодюка Володимира Олександровича.

У 2002 р. ухвалено Державну програму "Вчитель", напрямом якої визначено розв'язання проблем, пов'язаних з підготовкою та професійною діяльністю педагогічних працівників, забезпечення державної підтримки у цій сфері.

У 2004 р. Постановою Кабінету Міністрів було затверджено Державний стандарт базової й повної середньої освіти. Фахівці відмічали позитивний процес стандартизації, але водночас наголошували, що її початковий етап свідчить про наявність певної неузгодженості Державних стандартів з іншими концептуальними освітніми документами, недостатнім урахуванням у них сучасних підходів, зокрема, компетентнісного, та потреби в його подальшому вдосконаленні.

Неоднозначне ставлення викликало впровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Його проведення супроводжувалося бурхливими дискусіями, в яких фахівці, в цілому схвалюючи дане нововведення, наголошували на внесенні коректив. 1993 рік ознаменувався спробою провести тестування у школах, але вона виявилася невдалою. Через 10 років,  у 2003 році тестування з історії та математики пройшов 3121 випускник 670 загальноосвітніх шкіл України. У 2004 році кількість охочих зросла трохи більше, ніж на тисячу, а в 31 вищому навчальному закладі були прийняті рішення про зарахування результатів ЗНО як вступних випробувань.  31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів створив Український центр оцінювання якості освіти й офіційно дозволив вступати до ВНЗ за результатами тестування. Усі випускники 2006 року відчули на собі наслідок реалізації такої ідеї.  У 2006 році ЗНО ввели на офіційному рівні. У Державному бюджеті України вперше були передбачені фінанси для його запровадження і моніторингу освіти. Починає свою діяльність Український центр якості освіти, створюється 9 його регіональних центрів. Наша школа належить до Вінницького регіонального центру і є базовою для проведення ЗНО.  У 2007 році всі освітні заклади, підпорядковані Міністерству освіти, зараховували абітурієнтів вже за сертифікатами ЗНО. Тестування проводилося лише з української мови, математики, історії (України та всесвітньої).

1 листопада 2008 року оголосили перелік сертифікатів ЗНО, потрібних для вступу на окремі спеціальності. Скоротили кількість предметів до восьми, скасувавши тест зі всесвітньої історії, зарубіжної літератури, основ економіки й основ правознавства.  Натомість було введено тести на складання іноземних мов: англійську, німецьку, іспанську, французьку. Випускники могли вибрати для складання не три, а п’ять предметів. Тестування з української мови та літератури залишалося обов’язковим для вступу на всі напрями.  З 2009 р.  результати тестування можна було відслідковувати онлайн на сайті про вступ. Пробне ЗНО проводилося за кошти фізичних осіб . У 2010 році ЗНО  мало деякі відмінності від 2009. Його результати зараховувалися лише для участі в конкурсі на право навчатися у вищому начальному закладі країни. Відбулося й запровадження обов’язкових предметів для складання: української мови та літератури або математики й історії на вибір.  Абітурієнти 2010 першими могли реєструватися на ЗНО через інтернет і самостійно обирати пункт тестування. Проведення тестування з української мови та літератури, математики, історії України вперше відбувалося впродовж кількох сесій.

Під час реєстрації абітурієнти 2011 знову могли здійснювати вибір мови для складання тестів (кримськотатарська, молдовська, польська, російська, румунська, угорська). У 2012 році організовано державний контроль за процесом тестування для більшої прозорості тесту. У зв’язку з активним використанням сучасних інформаційних технологій, нагальною потребою під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання 2012 року стало застосування в пунктах тестування металодетекторів та відеоспостереження.

Реєстрація відбувалася за системою, розробленою 2011 року. У 2012 і в наступних роках кожному абітурієнтові було надано право скласти тести не більше, як із чотирьох предметів.

                       При всьому комплексі проведених перетворень залишались невирішеними проблеми недосконалості управління освітньою сферою (від ефективності цієї системи залежить перерозподіл фінансування); невідповідності змісту і методів навчання вимогам сучасності; низького суспільного статусу вчителів. За роки незалежності в Україні створено триступеневу середню освіту з одинадцятирічним  терміном навчання, оскільки перший випуск учнів, що мали закінчили дванадцятирічну школу у 2013 р., так і не відбувся: терміново були переглянуті навчальні плани і в 2012 році випускним знову став 11-й клас. З 2010 р. профільною стала старша школа, але відповідного матеріально-технічного, методичного та кадрового забезпечення так і не отримала. Більше можливостей для об'єктивного оцінювання знань учнів надала заміна 5-бальної на 12-бальну систему оцінювання. Нагальною залишається проблема обсягів і наповнення шкільних програм. Метою їх перегляду з урахуванням компетентнісного підходу є покращення якості освіти, усування переобтяженості навчальних планів, розвиток умінь і навичок молоді застосовувати свої знання на практиці для підготовки до дорослого життя.

                      Якою повинна бути сучасна українська школа? Про це сперечаються не тільки в міністерських кабінетах, а й в педагогічних колективах та в  тих сім’ях, де ростуть діти. Адже на 25-му році незалежності можна  стверджувати про появу нового покоління, для якого не таке вже й далеке минуле України є історією. Якими мають бути ці діти? Що повинні знати і вміти, щоб бути успішними і щасливими людьми та свідомими громадянами своєї Вітчизни? Як і чого їх навчати та виховувати?

                Ці запитання є актуальними і для колективу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 міста Городка. Тим більше, що саме нашій школі випала щаслива нагода практично повного оновлення. В 2013-14 роках за підтримки народного депутата України Гереги О.В. було проведено капітальний ремонт приміщення: замінена покрівля, встановлено пластикові вікна, проведено утеплення фасаду, замінена опалювальна система, повністю відремонтовані класні кімнати, майстерні, їдальня, спортивна і актова зали та всі інші приміщення. Крім того, в навчальних кабінетах з’явились нові меблі, сучасні стенди, школа отримала два нових  комп’ютерних класи, 5 мультимедійних дощок з проекторами.              Просторі коридори перетворились на чудові зони відпочинку, прикрашені  екзотичними рослинами.

 До свого 40 – річчя школа оновилась і помолодшала в усіх відношеннях, бо на той час її вже очолювала колишня випускниця Дроник – Андрєєва Оксана Романівна ( з 2012 року). Щоб наповнити реконструйовану школу новим змістом, педагогічний колектив поставив собі завдання змінити і підходи до навчально-виховного процесу. І це не тільки широке використання інформаційно-комунікативних технологій чи взагалі нових методів навчання, а, насамперед, формування нового обличчя школи. Так виникла ідея створити модель школи «Патріот» з класами юних економістів та юних кадетів. І тут вчителі ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м. Городка стали першопрохідцями, оскільки ні в області, ні взагалі в Україні подібних класів немає.

                Чим керувалися педагоги? Насамперед вимогами часу. Адже для того, щоб Україна відбулась як розвинута європейська держава, необхідно, щоб її громадяни були освіченими, кваліфікованими, конкурентоспроможними на ринку праці, щоб були готові захищати її суверенітет і створювати потужний економічний потенціал, здатний забезпечити належний рівень життя людей.

                 Експеримент розпочався в 2014 році, коли було оголошено про конкурсний набір в 5-ті спеціалізовані класи школи. Випускники 4 –х класів  -

майбутні юні економісти складали тести з математики та природознавства, а майбутні юні кадети  - з фізичної підготовки та психології. Сформовані ще в червні місяці класи одразу ж виділились в шкільному загалі, оскільки за літо для них була пошита спеціальна форма, а для юних кадетів – військова повсякденна та парадна.

            У спеціалізованих класах «Захисник Вітчизни» навчаються тільки хлопчики. Учні виховані, дисципліновані, відповідальні. Поряд із загально навчальними предметами вони вивчають курси «Історія українського війська» та «Основи військової підготовки», автором програм яких є вчитель історії Задоянчук Олександр Іванович.  Для підтримання належної фізичної форми та виховання бійцівських якостей хлопці відвідують спортивні секції футболу, боксу, важкої атлетики, військово-патріотичний гурток «Юний стрілок», гурток технічної творчості. В 2015-16 н.р. створено хоровий колектив юних кадетів, в 2016-17 н.р. започаткована  робота гуртка «Бойовий гопак». За підтримки партії «За конкретні справи» діти здійснили екскурсійні поїздки до Києва, Кам’янця Подільського, ознайомились з Національною Академією Прикордонної служби України в Хмельницькому.   Учнів характеризує добра та зразкова поведінка, добросовісне ставлення до навчання та суспільно корисної праці. Юні кадети приймають активну участь в шкільних та міських заходах, не тільки прикрашаючи їх, а насамперед демонструючи справжні патріотичні почуття, свідоме ставлення до свого вибору – бути справжніми захисниками Вітчизни. Основними завданнями вчителів в цих класах є сприяння розвитку здібностей учнів та формування патріотизму.

              В спеціалізованих класах  «Юний економіст»  школярі мають можливість поряд із основними предметами вивчати додаткові – «Основи споживчих знань» та «Подорож у світ економіки» (вчителька Музика Тетяна Петрівна). До речі, з основами споживчих знань знайомляться і учні 2-4 класів. Цей курс покликаний зацікавити школярів до свідомого споживання товарів і послуг, знати права споживачів, орієнтуватись на ринку товарів і послуг, знаходити інформацію споживчого характеру та робити правильний вибір. В результаті в учнів формується раціональне споживче мислення, що ґрунтується на законах споживання та природній потребі людини в якісному та безпечному добробуті, природному прагненні до поліпшення якості особистого та суспільного життя.

                        Юні економісти вивчають також курс «Подорож у світ економіки», який знайомить їх з азами економічної грамотності, сприяє формуванню в них нового економічного мислення, цивілізованого та поміркованого підходу до явищ повсякденного життя, здатності орієнтуватись у ньому та приймати обґрунтовані рішення. При вивченні цього курсу формується економічно компетентна та соціально адаптована особистість, що дуже важливо в сучасних умовах.  Так звані бізнес – предмети мають прикладний характер, що активізує та зацікавлює дітей. Проведення практичних робіт, розв’язування задач, виконання вправ, проведення презентацій та екскурсій є невід’ємною складовою змісту уроків. Це дає можливість формувати і розвивати економічну компетентність учнів щодо захисту прав споживачів, організації та ведення власної справи, основ фінансових розрахунків і ведення сімейного господарства.

                У 2014-15 навчальному році 5-А клас закінчив банківську «Бізнес – Школу» та отримав теоретичні знання з надання банківських послуг та раціонального використання особистих фінансів. Лекції та тренінги проводились представниками Приватбанку, а після успішного опанування програми усі учні отримали «Дипломи Банківської Бізнес – Школи» та заохочувальні призи. Як результат, в школярів розвиваються здібності і з’являються можливості вирішувати у повсякденному житті реальні завдання – від побутових до виробничих і соціальних.

                   Особливість спеціалізованих класів – шкільна форма, яка виділяє дітей серед шкільного загалу, стимулює до дисципліни і порядку, хоча вони такі ж веселі та енергійні, як і їхні ровесники. Навчаються з ентузіазмом, кожного  дня здійснюють свої маленькі відкриття, пізнають нове. Цікаво спостерігати за їхніми діями, живими думками, вмінням мислити, відстоювати власну думку. Здається, вони усвідомлюють, що на них покладають великі сподівання, і з усіх сил намагаються виправдати довіру і вчителів, і батьків.

                 Звичайно, до спеціалізованих класів особлива увага та високі вимоги, але у школі, де навчається понад 400 учнів, в кожному класі є над чим працювати. Педагогічний колектив школи нараховує понад 40 вчителів, 26 з яких мають вищу кваліфікаційну категорію, а 22 з них - педагогічні звання «Старший вчитель» та «Вчитель-методист».  В час суцільних змін змінюються і знання, і способи їх отримання. Сьогодні, окрім традиційних методів навчання, вчителі використовують активні методи, які стимулюють інтерес учнів і забезпечують кращі результати. Це і рольові ігри, і приклади з життя, і стимулюючі бізнес-ігри, історії успіху, і групове навчання, навчальні тури, і

дослідницькі технології, евристичні методи, комп’ютерні презентації. Це робить освітній процес більш ефективним і захоплюючим, підвищує якість освіти. Так, за результатами останніх навчальних років близько 60% учнів навчались на високий і достатній рівень, а для школи, яка стабільно має репутацію вимогливої до знань, це добрий показник. Щороку близько 35 учнів 7-11 класів стає призерами предметних районних олімпіад, а кращі з них – учасниками обласних. І,  незважаючи на серйозну конкуренцію,  школа і на цьому рівні має переможців. Школярі також беруть  активну участь в роботі Малої Академії Наук, в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах. Адже завдання вчителів – допомогти школярам знайти себе в майбутньому, стати самостійними, творчими та впевненими в собі людьми, здатними швидко реагувати на виклики часу, орієнтуватись в сучасному світі.

            Разом з тим, школа не ставить собі завдання тільки збільшувати знання учнів, оскільки сама сума знань, на жаль, не призводить до морального вдосконалення.  Тому і під час уроків, і особливо при проведенні різноманітних позакласних заходів педагоги прагнуть виховувати дітей на вічних духовних цінностях, формувати в них високий рівень культури та соціальний світогляд. У школі проводяться різноманітні за змістом і спрямованістю виховні заходи, покликані формувати у дітей патріотизм, активну громадянську позицію, прагнення вести здоровий спосіб життя, допомагати ближньому, охороняти природу.

             « Діти – наше майбутнє», - кажуть в народі. Саме вони є  дослідниками непізнаного, винахідниками і творцями нового.  Щоб стати такими, вони ще в школі повинні навчитись бути відповідальними, цілеспрямованими, наполегливими, творчими.

       Сучасна школа розвивається, зазнає постійних змін. Змінюються пріоритети, ціннісні орієнтації, культурні зразки, зростає інформатизація суспільства. Сучасне життя відрізняється швидкими темпами розвитку, високою мобільністю;  для молодого покоління з’являються нові можливості. Створюючи реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, школа готує своїх випускників до постійного саморозвитку та самовдосконалення, до самореалізації в умовах сучасного світу, де затребуваними і успішними стають люди, здатні творчо мислити і самостійно діяти.  Сподіваємось, що саме такими будуть і наші теперішні учні.

                                                                                              10 січня 2017 року